Точка найближчого положення планети до Сонця називається перигелієм. Найвіддаленіша – афелієм. Лінія, що з’єднує ці точки називається лінією апсид. За рахунок зміни відстані планети від Сонця буде змінюватись і її видимий діаметр. Також, згідно до наслідку із другого закону Кеплера буде змінюватись і швидкість руху планети відносно Сонця.
Лінія апсид внаслідок дії інших планет Сонячної системи зміщується, через що проходження перигелію і афелію Землею відбувається у різні дні.
Рух Місяця навколо Землі відбувається ще по більш складнішій траєкторії, оскільки співвідношення мас Землі і Місяця наближено рівне 81. Це призводить до швидкого зміщення лінії апсид орбіти Місяця. Найвіддаленіша точка орбіти називається апогеєм. Найближча – перигеєм.
У проекті перевіряється за допомогою найпростішого шкільного обладнання значення ексцентриситету орбіт Сонця та Місяця та за відомими відстанями у критичних точках, визначаються розміри Сонця та Місяця.
Ідея роботи
Головна ідея роботи полягає у вимірюванні кутових розмірів Сонця та Місяця у точках. близьких до критичних точок орбіти (афелію, перигелію, апогею та перигею).
Для проведення роботи необхідно мати телескоп, зорову трубу або бінокль, який можна зафіксувати, екран на якому утворюватиметься зображення Сонця, окуляр із перехрестям у фокусі та секундомір.
Історична довідка
Видатний німецький астроном, математик, фізик Йоган Кеплер на початку 17 сторіччя з’ясував основні закони руху планет Сонячної системи. 1600 року він переїздить на запрошення датського астронома Тіхо Браге у Прагу, де з 1601 року опрацьовує результати спостереження планет отримані Браге. 1609 року у книзі «Нова астрономія» були опубліковані перші два із трьох законів руху планет.
Перший закон руху планет формулюється так: усі планети рухаються по еліпсам, в одному з фокусів яких знаходиться Сонце.
